Наразі більша частина міні-ГЕС України зосереджена у Вінницькій, Кіровоградській, Тернопільській і Закарпатській областях. Будуються малі гідроелектростанції і на Рівненщині та Івано-Франківщині. Закарпатська частка потужностей всієї української малої гідроенергетики, згідно з даними Інституту відновлюваної енергетики, складає близько 10%. Раніше влада заявляла про наміри збудувати на території Закарпатської області 360 міні-ГЕС. У 2012 році представники РМЕО «Екосфера» подали до суду і в 2014 році остаточно виграли справу: суд скасував рішення Закарпатської обласної ради про затвердження загальної та локальної схеми розміщення 360 міні-ГЕС на Закарпатті. Однак, навіть після винесення вироку суду, ці 360 гідроелектростанцій нікуди не поділися: їх «розкидали» по інших програмах, проектах рішень і різних документах, які містять всілякі владні наміри. Зокрема, у минулорічному дослідженні київського Інституту відновлювальної енергетики також йдеться про величезну кількість запланованих міні-ГЕС на Закарпатті: 330 станцій з потужністю 400 МВт. Наразі ж в області діють 6 міні-ГЕС (дві з них ще остаточно не введені в експлуатацію) і це вже завдає довкіллю значної шкоди. Керівник РМЕО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук переконана: 360 міні-ГЕС на Закарпатті – це абсурд. Тим більше, що на території області є не так багато місць, де можна будувати міні-гідроелектростанції з мінімальною шкодою для навколишнього середовища.
Чому міні-ГЕС є шкідливими?
«Як би там не говорили, що міні-ГЕС не впливають на природу, насправді вони наносять навіть дуже суттєвий вплив. У будь-яких втручаннях у природу є негативні наслідки. А, коли говоримо про річки, то тим більше. На Закарпатті більшість річок є природними, у них ніколи людина не втручалася, не змінювала їх. Європейська водна рамкова директива визначає екологічний статус річок за п’ятьма класами: відмінний, добрий, задовільний і не дуже добрий і зовсім поганий. Так от, у нас всі річки Карпат мають відмінний або добрий статус. У визначенні цього статусу враховуються морфологічні характеристики – змінена чи не змінена, є гідротехнічні споруди на ній, чи немає, беруться до уваги біохімічні та хімічні показники, тобто, яка вода за своїми якісними показниками, і найголовніше – це гідробіологія. Тобто, ті мешканці, які там живуть. Береться еталон – хто має жити у карпатській річці, яка вважається еталоном, і порівнюється: які види там мають бути, а яких там бути не повинно. За цими показниками наші карпатські річки є відмінного і доброго екологічного статусу. Це фактично те, що незмінне і цінне до цих пір у нас залишилось у Центральній Європі. Бо вже про Альпи такого сказати не можна», – розповідає еколог, керівник «Екосфери», громадська активістка Оксана Станкевич-Волосянчук.
За її словами, у карпатських річках ще збереглися автентичні види риб, які зараз занесені до Червоної книг України. «Більшість червонокнижних риб України знаходяться у Карпатах саме через те, що річки – незмінні. Це їхнє природне середовище. Після будівництва міні-ГЕС екосистема часто кардинально змінюється. І це може призвести до зникнення деяких видів. Особливо тих, які занесені до Червоної книги України», – пояснює Оксана Станкевич-Волосянчук.
Як розповідає еколог, міні-ГЕС бувають греблеві та дериваційні. «Для того, аби підсилити струмінь води, будують греблю. Фактично річку переполовинюють на дві. Коли гребля висока, утворюються водосховище. Там повністю змінюється характер річки. Якщо вона була бурхлива, швидкоплинна, то стає схожа на ставок, або на рівнинну річку, у якої дуже тиха, спокійна течія, вода починає замулюватися, змінюється рівень кисню, біохімія, фізичні властивості. І, відповідно, змінюються мешканці. Тобто, ми вже про той еталон не можемо говорити. Там почнуть водитися такі види, які ніколи б не повинні були жити там. А ті, що жили, через оці зміни, зникнуть. Це – одна із характеристик, яка вказує на те, що екосистема уже знищена. Утворилася уже зовсім інша екосистема. За нею вже можна просто спостерігати. І потім у Карпатах бачимо, що вода «цвіте», починає булькати, тому що там починаються гнилісні процеси. Це – негативні наслідки, система руйнується», – розповідає пані Оксана.
Зміліла р. Шипот пілся деривації. Фото - РМЕО "Екосфера"
За її словами, на Закарпатті, переважно будують неперетікаючі греблі: «І виходить, що після греблі уже нічого нема: вода з’являється тільки нижче. Тобто, річка повністю переділена на дві частини. Це уже два окремі водні тіла і міграція по річках для риби стає неможливою. У нас вся річкова система дуже сильно пов’язана. Вона – єдина. Наприклад, з Тиси йде вся риба на нерест у верхів’я Ріки. І, якщо на Ріці побудувати греблю (а вона там вже будується), ми фактично кажемо «стоп!» нересту. Риба не зможе жити, бо не зможе нереститися», – додає еколог.
Для того, щоби гребля була функціональна, щоб там могла пересуватися риба, роблять рибоходи. Це – відповідні пристрої, які допомагають рибі пройти вверх і спуститися вниз. Але, на Закарпатті, за словами Оксани Станкевич-Волосянчук, як правило, цього свідомо уникають: «Беремо, до прикладу, Нижньо-Бистрівську ГЕС, яка зараз будується. Там, у річці Ріка водиться 10 видів червонокнижних риб. Серед них – лосось дунайський, який, фактично, залишився в Тисі, в Ріці і, може, ще десь на Черемоші. Все! Він теж іде на нерест. І форель іде на нерест. Є багато інших коропових риб, які ідуть на нерест туди ж, на верх. На ріці Ріка не повинно було бути греблі взагалі. Чому? Тому, що для кожного виду риби повинен бути свій рибохід. У нас звикли або його не робити, або робити в тілі греблі ступінчастий перехід. Однак, він підходить тільки для лососевих, наша форель туди не піде», – каже еколог.
Тур'я-Полянська міні-ГЕС. Фото - РМЕО "Екосфера"
На Тур’я-Полянській ГЕС, де ми скандалили півтора року, зараз зробили досить хороший рибохід, який йде в обхід, як окреме русло. Він ступінчастий, риба може перепочити і далі собі піти. Але там популяція уже все одно зіпсована. Тому що з’явилися інші види, чебачок амурський, наприклад, – риб’ячий «бур’ян», він далекосхідний вид, дуже агресивний. Він виїдає ікру іншої риби. Це агресивна риба, чужа для нашої природи. У Ріці, крім форелі, крім харіуса, крім дунайського лосося, ще близько десятка інших коропових риб, які взагалі там, де бурхлива течія або на ступінчастий перехід не підуть. Вони бояться такого. Була історія навесні, коли риба йшла на нерест, уперлася в дамбу у Нижньому Бистрому, риба загинула. Вони пустили з шлюза воду, але вода була бурхлива. Туди піде форель. Але туди короп не піде. Тому для такої річки майже неможливо спроектувати правильного рибоходу, бо риба різна і те, що буде прийнятне для одного виду, не підходитиме для іншого», – пояснює пані Оксана
Будувати не можна заборонити
Як розповідає Оксана Сатнкевич-Волосянчук, суттєву проблему маємо із самою процедурою погодження проекту будівництва малих ГЕС: «Мали би бути відповідні законодавчі запобіжники, які б не дозволяли проектувати і будувати подібні шкідливі ГЕС. Але у нас історія інша: оцінки впливу на навколишнє середовище здійснюють приватні або неприватні організації, які мають ліцензії від Мінрегіонбуду і кожна з них в конкуренції до іншої і намагається отримати роботу. Ці організації, зазвичай, дуже лояльно ставляться до замовника. І пишуть у висновках «те, що треба». Наприклад, у висновку ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище. – Авт.) Нижньо-Бистрівської міні-ГЕС зазначено, що станція не має шкідливого впливу на довкілля. Це – нонсенс. Там водиться близько 20 видів риб, 10 з них – червонокнижних і «немає впливу». Рибохід, який там пропонується зробити, практично не підходить для жодного виду риби. І висновок – «нема впливу», – розповідає еколог. Пані Оксана також згадує ситуацію, коли у документації якраз щодо цієї ГЕС були вказані річки і населені пункти, яких на Закарпатті взагалі немає: «Організація жодного разу не робила ОВНС на міні-ГЕС. Це був перший їх досвід. Мені потрапили до рук чернетки цього ОВСН і там просто забули стерти річку Случ і село Чижівка, яких на Закарпатті взагалі немає. Тоді звідки ці висновки?», – дивується експерт.
Краснянська міні-ГЕС. Фото - РМЕО "Екосфера"
За словами Оксани Станкевич-Волосянчук, раніше всі ОВНС проходили через Управління екології, де робили державну екологічну експертизу. На цьому етапі держава могла зупинити процес оформлення документів на будівництво. Можна було певним чином впливати і це був публічний документ. Зараз оцінку впливу на навколишнє середовище роблять приватні установи, ліцензійовані Мінрегіонбудом. «Витребувати такий документ майже неможливо. Якщо раніше можна було звернутися в Управління екології, то зараз – приватники дозволяють собі відмовляти навіть Державній екологічній інспекції. Тобто, починається повний хаос. Виходить, що людина, яка має гроші і хоче щось будувати, зробить це безперешкодно. Без усіляких реальних оцінок наслідків цього будівництва. Ніякого впливу, по суті, немає. Ми звертаємося в Державну екологічну інспекцію – вони розводять руками. Вони нічого не можуть зробити, бо є всі дозволи», – пояснює пані Оксана.
Наразі на Закарпатті діють чотири міні-ГЕС. Перша була збудована у с. Білин Рахівського району, друга – Краснянська у Тячівському районі та дві у Перечинському. Добудовується у Нижньому Бистрому (Хустський район) і в Лопухові (Тячівський). Щодо села Лопухів, то тут міні-ГЕС може з’явитися поблизу іхтіологічного заказника в Усть-Чорній, на річці Брустурянка. «Частина річки Тересви – це іхтіологічний заказник. Це говорить про те, що там – високе різноманіття червонокнижних видів. Вони всі нерестяться у притоках. Ставимо греблю – і все», – коментує ситуацію Оксана Станкевич-Волосянчук.
У с. Білин Рахівського району. Фото - РМЕО "Екосфера"
У Закарпатській області, в основному, будуть міні-ГЕС змішаного типу – греблеві і з дериваційною трубою або каналом. «Це подвійна шкода, – каже еколог. – Після греблі нема переливу і річка починає висихати. Можна подивитися фото Тур’я-Полянської ГЕС,то раніше там була просто купа каміння. Тепер, коли уже збудували рибохід, вода потрохи йде. Але основна маса все одно потрапляє в трубу». На Закарпатті усі міні-ГЕС, крім Білинської, змішаного типу. На думку пані Оксани це – подвійна шкода для природи.
«Фактично, будувати міні-ГЕС так, аби повністю не було наслідків – неможливо. Для того, щоб їх мінімізувати, треба робити детальні дослідження. Відповідно до цього проектувати міні-ГЕС, з врахуванням рекомендацій», – каже еколог.
За новим Законом «Про регулювання містобудівної діяльності», жодний містобудівний документ не може бути прийнятий без громадських слухань. «Коли будуть міні-ГЕС, потрібно робити детальний план території, а це є містобудівна документація, яка обов’язково має пройти громадські слухання. Забудовники повинні представити проект, показати місцевій громаді, що пропонується, як воно буде виглядати, оцінити негатив, позитив. Однак, у нас, як правило, про негатив ніхто не говорить. На цьому етапі громади могли би вплинути на будівництво», – каже пані Оксана.
Річки у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Карта надана РМЕО "Ексофера"
Ще існує практика, коли підприємці обіцяють селянам якісь виплати-відшкодування чи «безкоштовну» електроенергію, оплату кіловатгодин в обмін на схвалення проекту будівництва. Схожі історії мали місце в Оноківцях і отримали продовження у Лопухові: людям пообіцяли, що фірма, яка збудує міні-ГЕС оплачуватиме кожні родину певну кількість спожитої електроенергії. Минулого року дозволу від громади не отримали, але зараз, коли «включили» певні обіцянки, проект будівництва міні-ГЕС на громадських слуханнях таки схвалили.
Щодо плану про будівництво 360 міні-ГЕС на Закарпатті Оксана Станкевич-Волосянчук зазначає: «Це – безумство. Це робили люди, які не мають ні екологічної освіти, ні екологічної уяви не хочуть мати. Це – повна зміна гідрології річок». Попри виграні «Екосферою» суди, на Закарпатті від намірі про 360 міні-гідроелектростанцій ніхто не відмовлявся: «Аналізувала «Програму енергозбереження та енергоефективності Закарпатської області», там чорним по білому написано: 360 міні-ГЕС. І це вже після того, як ми виграли суди. Цифра нікуди не ділася і ніхто про неї не забув», – каже пані Оксана.
Крім того, про схожу кількість запланованих міні-ГЕС на Закарпатті згадується і в дослідженні київського Інституту відновлювальної енергетики: там їх 330. Проте, екологи вважає, що масове будівництво міні-ГЕС у Карпатах таки трохи призупинене, однак зазначає: «Якби тоді не була піднята хвиля, то, може, таких бізнесових амбіцій було би більше».
Для визначення місця для міні-ГЕС потрібно 1-2 роки досліджень
Екологи розробили карту, на якій позначені річки, на яких не можна будувати гідроспоруди. «Ми визначали за двома критеріями. Перший – річки, які знаходяться у природо заповідному фонді, їх чіпати не можна, і другий – це річки, де водяться червонокнижні види. Вони найчастіше зустрічаються у гірській та передгірській частині річки», – розповідає Оксана Станкевич-Волосянчук.
Річки, в яких живуть червонокнижні види риб. Карта - РМЕО "Екосфера".
За її словами, для того, щоб визначити, де можна будувати міні-ГЕС з не надто сильними наслідками для навколишнього середовища, потрібно проводити детальні гідробіологічні та іхтіологічні дослідження, які можуть тривати рік, а то й два. Крім того, за допомогою якісно проведених досліджень, можна визначити чітке місце будівництва, оскільки, часто в одній частині річки міні-ГЕС може спричинити непоправну шкоду природі, а в іншій – вона буде мінімальною. «Якщо говорити про Уж, то до Перечина – бувати нічого не можна, а після Перечина – можна. Але там міні-ГЕС уже ітак є – Оноківська і Ужгородська. Ще щось на Ужі ставити – це нерозумно. Щодо Латориці, то до Сваляви ми маємо гірський характер, дуже багато червонокнижних видів, там навіть рекомендується створити іхтіологічний заказник. Частина Латориці на Ужгородщині – там живуть навіть осетрові. Тобто, це теж дуже цінна частина річки і втручатися такими спорудами до неї не потрібно. По Латориці взагалі бажано нічого не будувати. І на притоках теж. Бо вони тісно пов’язані з річкою: риба туди йде на нерест. Тиса, майже вся аж до Притиснянського ландшафтного парку, аж до Королева, – небажано нічого чіпати. Тересва, Теребля – притоки Тиси. Теребля вже зіпсована – там Тереблянська ГЕС», – пояснює пані Оксана.
«По суті, на Закарпатті не так багато місць, де можна було би будувати міні-ГЕС з невеликими наслідками для навколишнього середовища. І, для того, аби такі місця точно визначити і дослідити, потрібен рік-два. По кожному місцю треба робити детальні іхтіологічні та гідрологічні дослідження. Аби зрозуміти, що там є, які сезонні, добові, нерестові, харчові міграції має риба, щоб зрозуміти, як це може вплинути і могти запропонувати якісь варіанти для проектування гідроспоруд. Це робота не одного місяця», – додає вона.
с. Красна, Тячівський район. Фото - РМЕО "Екосфера"
«Є місця, де це не є критично, оскільки там екосистема вже втратила свою первозданність. Але є цінні місця. І чомусь бізнес цікавлять саме вони. Це не тільки на Закарпатті така проблема, і в Рівненській області, Тернопільскій Івано-Франківській. Крім того, треба ще враховувати економічні показники. Якщо міні-ГЕС не буде працювати, а екосистему вже змінили, то для чого це було робити? Яку користь вона тоді принесла?», – каже еколог.
Економічний ефект і гроші на «зеленому» тарифі
Для зважування плюсів і мінусів будівництва міні-ГЕС, на думку Оксани Стакевич-Волосянчук, дуже важливо прораховувати економічний ефект і співставляти його із можливим наслідками для природи. Є ситуації, коли шкода, нанесена природі, може перекриватися користю від роботи електростанції. Але на Закарпатті ці два показники майже не можливо поставити в один ряд. Крім того, як розповідає керівник «Екосфери», в Європі існує практика компенсаційних заходів: власники розуміють, що наносять шкоду природі і складають відповідний план її відновлення. У нас така практика обмежується тільки проведенням зариблення. «Але ж зариблюється тільки форель! А інші види? Це абсолютно неефективний спосіб», – каже пані Оксана.
Від роботи міні-ГЕС так само майже нічого не отримує й громада: на заході, як правило, власниками станцій є місцеві мешканці, які повністю забезпечують себе електроенергією. Або ж власник компенсує громаді втрати тим, що продає електроенергію значно дешевше. В Україні таке не є можливим: «У Німеччині, наприклад, є компанії, які торгують електроенергією з традиційних джерел і вона буде коштувати, наприклад, 8 євроцентів для споживача, і є компанії, які торують електроенергією, видобутою тільки на зелених джерелах і вона коштує, допустимо, 25 євроцентів. Людина може вибрати, яку електроенергію купувати. У нас все йде в «один котел». Вироблену на міні-ГЕС електроенергію власник може продати тільки єдиній енергетичній системі. Ми, як споживачі, можемо купити тільки в єдиної енергетичної системи. І ви навіть не знаєте, яку енергію використовуєте: чи ту, що на Бурштинській ТЕС спродукували, чи на Тереблеріцькій, чи на якійсь іншій. Тому, якщо громаді обіцяють «власну» електроенергію – це просто неможливо в сьогоднішніх умовах», – пояснює Оксана Станкевич-Волосянчук.
с. Білин, Рахівський район. Фото - РМЕО "Екосфера".
Однак, за вироблення екологічної електроенергії держава доплачує власникам міні-ГЕС немалі гроші: фактично купує у них електроенергію по завищеній ціні. «Зелений» тариф є дуже непоганим бізнесом, бо обходиться власникам у саме будівництво міні-ГЕС і 4-6 працівників, які будуть її обслуговувати. Все решта – робота води. А вироблену електроенергію втридорога продають державі.
«Зелений» тариф в Україні був уведений ще у 2008 році. Саме тоді бізнес кинувся відновлювати і будувати міні-ГЕС. Найчастіше такі наміри стосувалися саме Західної України і, за інформацією українських ЗМІ, відтоді на різних етапах затвердження перебуває близько 500 міні-ГЕС у Карпатах. Згідно з Постановою НКРЕКП № 1637 від 28 травня 2015 р. наразі вартість 1 кВт⋅год становить від 2,7 до 4,5 грн для 104 мікро-, міні- та малих ГЕС, які зараз діють. Це у 2-3,5 рази вище, ніж було ще у 2013 році, - пише «Україна комунальна».
Навесні цього року Уряд говорив про суттєве зниження «зеленого тарифу». Але в липні набув чинності Закон № 514-19 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії». Як пояснює «Україна комунальна», ключовим поняттям цього та деяких нормативних актів, до яких ним внесли зміни, є «зелений» тариф, за яким Оптовий ринок електроенергії (ОРЕ) зобов’язаний купувати надлишкову енергію в об’єктів альтернативної енергетики, в тому числі у приватних господарств. Утім, слід зауважити, що згідно із цим Законом держава тепер закуповує не всю електроенергію, вироблену мГЕС (як було раніше), а тільки її надлишок, за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби. Однак, куди саме та на яких умовах бізнесові структури розподілятимуть енергію і чи виграє від цього населення регіону — залишається питанням, йдеться у публікації.
На «зеленому» тарифі на Закарпатті заробляють родини екс-губернатора Закарпаття Олександра Ледиди та екс-нардепа Василя Ковача. Так, приватне підприємство «Комерцконсалт», яке має стосунок до міні-ГЕС у Перечинському районі та на Тячівщині (будується у селі Лопухів), за даними Єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, належить ужгородці Ярині Ковач та дружині колишнього губернатора Закарпаття Тетяні Ледиді. Керівник – пан Ганзел. Місце знаходження підприємства – Ужгород, вул. Тиха, 16/2.
Теребле-Ріцька, Ужгородська та Оноківська міні-ГЕС належать ПАТ «Закарпаттяобленерго». Згідно з даними Єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, кінцевими власниками Закарпаттяобленерго є Андріана Піас, Елені Мавроматі, Андрула Сотіріу (Кіпр).
с. Красна, Тячівський район. Фото - РМЕО "Екосфера"
За даними українських ЗМІ, Андріана Піас має стосунок ще до кількох компаній, відомих у бізнесових колах нашої держави, наприклад, є одним з директорів «Епік телеком інвест лімітед», яка не так давно перепродала «Укртелеком» (і змінила назву, тепер – «Рага істеблішмент лтд»), очолює фірми Arakua ltd, Bokar ventures ltd и Kilchoman ltd, які володіють вертольотами групи Дмитра Фірташа, крім того очолює ще одну фірму «Слансан холдінгс лтд» (Slansan holdings ltd), яка виступила засновником українського ТОВ «Акванова». Директором «Акванови» є Ігор Тинний. Місцезнаходження юридичної особи – Київ, вулиця Васильківська, 1 (за цією ж адресою зареєстроване ТОВ «Гідроресурс», засновниками якого є ті ж кіпрські фірми, керівник – Олена Пермякова, але у ЗМІ Ігор Тинний згадується як власник компанії, що побудувала більше 20 міні-ГЕС). Крім ТОВ «Акванова» існує ще й ТОВ «Акванова-Гідроресур», зареєстроване в Ужгороді на вулиці Швабській, 67. Засновники – Володимир Ткаченко, Ігор Тинний та Катерина Чижмарь. Керівником також значиться І. Тинний.
Мораторій або «ні» від місцевих громад
За словами керівника РМЕО «Екосфера» Оксани Станкевич-Волосянчук, на сьогодні є лише два шляхи, якими можливо зупинити будівництво міні-ГЕС на території Закарпатської області: «Губернатор може запровадити мораторій на розробку будь-якої документації, яка стосується міні-ГЕС. Такий варіант вже обрали Чернівецька, Львівська та Івано-Франківська області. Просто заборонити будівництво, поки не буде затверджена карта, де буде визначено місця, прийнятні для будівництва міні-ГЕС. Вона вже розроблена і вже можна починати її обговорення. Якщо не буде прийнятий мораторій, єдиний шлях – вплив громад. На етапі проведення громадських слухань щодо схвалення проекту будівництва міні-ГЕС громада має можливість його зупинити і відхилити. Це, поки, єдиний дієвий варіант».
Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua
http://zaholovok.com.ua/mini-ges-u-karpatakh-biznes-na-%C2%ABzelenomu%C2%BB-tarifi
Немає коментарів:
Дописати коментар