Прикриваючись міні-ГЕС, у Карпатах розгортається масштабний бізнес

 

Газета ZIK

Енергетична незалежність – понад усе. Напевно, саме такими міркуваннями керуються українські чиновники, активно просуваючи програми розбудови міні-гідроелектростанцій на гірських річках. Це міні-ГЕС потужністю до 500 кВт/год, які мали б забезпечити окремі населені пункти електроенергією. Натомість екологи кажуть, що користі з цього буде значно менше, ніж шкоди, адже масове будівництво міні-ГЕС у Карпатах зруйнує гірську екосистему.

-AAA+

Найближчим часом на Львівщині планують збудувати не менше восьми міні-ГЕС. Розслідування ZIKу виявило, що мову треба вести не лише про екологічну шкоду, а й про інвесторів, які будують ці об’єкти.
В обласному бюджеті цього року не передбачено коштів на побудову ГЕС. Як розповів ZIKу Земомислав Новікевич, начальник управління паливно-енергетичного комплексу ЛОДА, розбудову альтернативної енергетики провадять лише коштом інвесторів. Усі проекти наразі перебувають у стадії виготовлення проектної документації та погодження.

Сухе русло

А на Франківщині інвестори вже мають проектні документи й проводять громадські слухання. Кореспондент ZIKу побувала на такому зібранні у селі Бистрець Верховинського району. Незважаючи на холод, біля будинку, де розміщені місцевий клуб і сільрада, зібралося чимало людей. Згодом підрахували – був представник від кожної хати.
Люди обурюються, бо ж про те, що на їхній ріці Бистриця буде побудовано міні-ГЕС, дізналися нещодавно. Хоча проектну документацію та дозволи на побудову гідроспоруди від сільради забудовник уже має. Понад те виявилося, що попередні громадські слухання вже пройшли. Нові відбуваються на вимогу громади. Розгублений сільський голова невпевнений голосом пропонує заслухати представника інвестора. Ним є Сергій Шабуня, директор нещодавно створеного ТзОВ «Бистрецька ГЕС». До виступу явно не готовий. При ньому – жодних документів. Каже, не сподівався, що йому дадуть слово.
Запитань у мешканців явно більше, ніж відповідей у Шабуня. Люди питають про досвід фірми у сфері гідроенергетики. Досвіду немає. А ще виявляється, що будувати планують не одну міні-ГЕС, а… чотири. Ще новина: село отримало інвестиційний внесок як компенсацію за втручання в екологічну систему – дві лампи-прожектори в клуб. Всі їх можуть побачити над головами.
– Коли в районі заговорили про першу ГЕС, я, зізнаюся, була не проти, – розповідає Оксана Сусяк, мешканка Верховини, власниця «зеленої садиби». – А чом би й ні? Перебої з електрикою в нас і справді часто трапляються. Та й підприємець Миронюк, який будував, обіцяв зробити берегоукріплення, дорогу… Казав, що річці проект не зашкодить. Ми теж собі думали, що поганого станеться – крутиться собі вода через турбіну. А тепер річка просто зникла – русло сухе. А там водоспадик був…
Сергій Шабуня наголошує на екологічності проекту. Але людей, видається, не переконують його аргументи. Проте для нього, видається, їхня думка вже не принципова. «У нас уже все є. Ми можемо починати будівництво», – резюмує.
– Цього літа бачив: риба – головань кілограмів на шість – лежала посеред каміння у сухому руслі, – каже Іван Маківничук, мешканець Верховини. – У Пробійному завжди повно риби було, а тепер місцеві хлопчаки вудочки на горище поховали…

Більше ГЕС хороших і різних

Проект розбудови малих ГЕС вже розробили і на Закарпатті. Тут затверджено проект «Схеми комплексного використання водних ресурсів». Планують спорудити 330 міні-ГЕС. Близько 60 постануть на Івано-Франківщині. Саме таку кількість зазначено в інвестиційному проекті, який підтримала держава. А лідером із вироблення екологічної енергії наразі є Верховинський район Івано-Франківської області. Тут із квітня 2009 року вже працює ГЕС в селі Пробійна. Згідно з довідкою Верховинської районної адміністрації, триває будівництво ще шести станцій: три – в селі Голошино, по одній в селах Явірник, Дземброня та … Бистрець. Отже, поки люди в Бистреці ще обговорюють, чиновники вже рапортують про початок будівництва.
На Львівщині вже працює одна міні-ГЕС на річці Стрий у селі Явора Турківського району. На стадіях погодження проектів, за інформацією Львівської обласної державної адміністрації, перебувають ще сім проектів: у селищах Верхнє Синьовидне, Нижня Стинава, Довге, Новошичі, Ясениця тощо. Нові станції повинні постати на ріках Стрий, Опір і Західний Буг.

Повінь як привід

Ідея розбудови міні-ГЕС стала популярною ще у 2008 році. Тоді Кабінет Міністрів України затвердив «Державну цільову програму комплексного протипаводкового захисту в басейнах рік Дністер, Прут і Серет». Насамперед ішлося про укріплення берегів. Але, зокрема, передбачено, що до 2025 року в басейнах цих рік мають збудувати 75 протипаводкових ємностей для регулювання стоку води у гірських річках під час паводків, а на їхній базі побудувати міні-ГЕС.
У листопаді 2009 року Міністерство палива й енергетики України оголосило тендер на «Розробку науково-екологічних і техніко-економічних пропозицій із розміщенням малих ГЕС у басейнах рік Дністер, Прут та Серет». Перемогла в тендері івано-франківська компанія ТзОВ «Галичинаенергоінвест-Прут». Цікаво, що інформації про попередній досвід цієї фірми в проектуванні гідроелектростанцій ZIKу знайти не вдалося. Може, це й не дивно, адже її зареєстрували лише за рік до оголошення тендеру. Керівник ТзОВ «Галичинаенергоінвест-Прут» – Богдан Яковишин, депутат Івано-Франківської обласної ради попереднього скликання.
Інвестиційний проект компанії з назвою «Комплексне спорудження гідроелектростанцій та об’єктів протипаводкового захисту» отримав державну підтримку. А вже у травні 2010 року голова Івано-Франківської обласної адміністрації визнав проект «пріоритетним для реалізації на території Прикарпаття». Ще через півроку вже президент України за підсумками своєї робочої поїздки на Прикарпаття дав офіційне доручення «прискорити практичну реалізацію пропозицій щодо комплексного спорудження гідроелектростанцій».
Та «комплексне спорудження» відразу спіткала невдача. Одним із перших проектів від «Галичинаенергоінвест-Прут» мала стати станція на річці Прут. Побудувати її планували на десятому кілометрі дороги, що веде до підніжжя Говерли. Енергетики не врахували лише однієї «дрібниці» – це територія Карпатського національного природного парку, тут заборонено будівництво. Прикрий прорахунок.

Українські швейцарці

Але вже влітку 2011-го компанія Богдана Яковишина офіційно повідомила, що швейцарська компанія Alter Energy Group підписала з компанією «Галичинаенергоінвест-Прут» протокол про наміри побудувати в Івано-Франківській області п’ять міні-ГЕС на ріках Дністер, Прут та Лімниця. Загальні інвестиції мають сягнути понад 90 млн євро. «Компанія Alter Energy Group має понад 15 років досвіду в галузі альтернативної енергії. Її акції котуються на Франкфуртській фондовій біржі», – йшлося у повідомленні.
Натомість на сайті компанії AEG – інформація загального характеру. У розділі «про нас» в кількох абзацах повідомляють про те, що компанія «швидко перетворюється на одного зі світових лідерів у галузі відновлювальної енергетики», а її стратегія зосереджена «на екологічно стабільному виробництві електроенергії з відновлювальних джерел». На сторінці «портфоліо» серед своїх проектів швейцарська компанія згадує лише три, причому всі вони – в Україні. Йдеться про два будівництва у Житомирській області щодо виробництва енергії з біомаси та про побудову міні-ГЕС на Прикарпатті.
Дані Гойсер, еколог, експерт із питань захисту водного середовища зі швейцарського відділення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), який займається проблемами міні-гідроенергетики, впевнено заявив ZIKу, що ніколи не чув про таку компанію і запевнив – у Швейцарії вона не працює.
Заяви про швейцарського інвестора звучать ще дивніше, якщо зважити, що реально діяльність із погодження та будівництва міні-ГЕС на Прикарпатті веде низка українських компаній, чимало з яких не мають досвіду в гідроенергетиці.
На Львівщині серед майбутніх енергетичних компаній найактивнішими виступають «Акванова Інвестмент», «Західні енергетичні транзити», ФОП Валерій Миронюк, «Енергоінвест Захід», «Енергоінвест». Деякі з них мають доволі цікаве «коріння». Як, до прикладу, ТзОВ «Акванова», засновниками якого, згідно з неофіційною електронною базою українських підприємств, є Тинний Владислав Францович та Тинний Ігор Владиславович. Останнього називають приятелем Дмитра Фірташа – співвласника компанії Centragas Holding AG, якій належить половина «РосУкренерго». Ігор Тинний був партнером по бізнесу і другого співвласника Centragas Holding AG Івана Фурсіна, який був учасником багатьох бізнес-проектів.

«Зелений» прибуток

Така зацікавленість українських та іноземних бізнесменів у налагодженні безперебійного постачання електроенергії у гірських селах не може не викликати захоплення. Альтруїзм чистої води, якби не постанова уряду від 15.01.2009 «Про затвердження «зеленого» тарифу».
Цей тариф має стати стимулом для розвитку альтернативної енергетики. До 2030 року держава зобов’язалася купувати у «зелених» виробників їх енергію не за ринковою ціною, яка залежить від собівартості виробленої енергії, а суттєво дорожче. Тобто держава дотує в такий спосіб енергетиків від міні-ГЕС.
Сьогодні «зелений тариф» для міні-ГЕС становить 88,08 коп./кВт•год., для енергії з вітру – 128,46 коп./кВт•год, а для сонячної енергії – 528,52 коп./кВт•год. При цьому продають населенню її вже в середньому по 22,5 коп./кВт•год.
Доля альтернативної енергії, за інформацією Мініенергопалива, становить менше одного (!) відсотка. Хоча цього року її виробили вже на 27% більше, ніж 2010-го. Проте це однаково менше одного відсотка. Але навіть якщо частка «зеленої енергії» зростатиме, не йдеться про те, що українські ТЕС та АЕС скоротять своє «брудне» виробництво. Навіщо державі до 2030 року платити більше? Кому це вигідно?
Енергетичний потенціал Івано-Франківської області, згідно з інвестиційним проектом, який втілюватимуть, становить 1 635 520 кВт/год. Тобто саме стільки енергії можуть виробити 60 міні-ГЕС, побудовані тут. Якщо помножити цю цифру на вартість тарифу та кількість годин в році, отримаємо 12,6 млрд гривень або 1,1 млрд євро. Саме стільки можна заробити на карпатській енергії в рік.
Вкласти для цього потрібно 3,64 млрд євро. Через чотири роки проект стане самоокупним. А за решту 14 років, від 2016 до 2030, поки держава дотує «зелений тариф», 1,1 млрд євро – це чистий прибуток. Для порівняння – бюджет Івано-Франківської області на 2012 рік становить 2,5 млрд гривень (250 млн євро).

До теми

Там, де нещодавно був невеличкий водоспад, тепер просто вологі камені
Екологи вважають: якщо плани щодо будівництва в Карпатах сотень ГЕС таки реалізують, то це завдасть суттєвої шкоди і навколишньому середовищу, і туристичному потенціалу регіону.
– Якщо в Австрії робота над оптимальним для довкілля проектом ГЕС триває п’ять-десять років, то в нас це місяці, максимум рік, – каже Ярослав Ільчишин, аспірант кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи ЛНУ ім. Івана Франка. – В Україні просто шукають місця з найбільшим перепадом висот, які є максимально продуктивні для роботи турбін.
Ільчишин, який є активістом екологічного організації «Екопост», каже, що під час будівництва не враховують і того, що зміна русла спричиняє зсувні й ерозійні процеси, які вже сьогодні є однією з основних проблем Карпат. Наприклад, міні-ГЕС на потоці Пробійний ще не здали в експлуатацію, а географи вже відзначили, що змінилося русло, а ерозія берегів посилилася настільки, що навіть підмило кілька бетонних блоків, на яких було закріплено трубу.
– Ріка – це ж не просто вода, – розпачає еколог, – це безліч живих організмів. І коли все це потрапляє в турбіну, воно буде буквально розмелене в ній! Натомість чимало з тих істот, які живуть у ріці, в процесі своєї життєдіяльності очищують воду. Тобто знищити все живе означає і погіршити якість води. Це підтвердило наше дослідження. Ми взяли проби води вище та нижче розташування міні-ГЕС на потоці Пробійному. Виявилося, що нижче станції вода за якістю на два класи нижча. У природі неможливо, щоби на відстані 600 метрів вода так сильно змінилася!
Окреме питання – фауна, яку занесено в Червону книгу. Частину з уже вимираючих видів буде знищено повністю. При цьому, як розповів Анатолій Павелко, експерт Бюро екологічних розслідувань, енергетики про це знають.
– У позитивному висновку на будівництво міні-ГЕС на річці Шипіт у селі Тур’я Поляна (Закарпатська область) чітко зазначено, скільки червонокнижних видів буде знищено внаслідок будівництва, – розповідає Павелко. – Там же є пропозиції запускати мальок знищених видів риби, щоби зменшити вплив на довкілля. Натомість про інші види живих організмів, окрім риби, не згадують. Природу ставлять у залежність від бізнесменів, які збудували ГЕС. І як показує практика, коли розпочнуться фінансові негаразди, про розведення риби просто забудуть.
Утім про сталий розвиток чи збереження природних екосистем особливо говорити не доводиться. Адже на Івано-Франківщині вже є приклади, коли після будівництва міні-ГЕС вода в руслі ріки просто зникла. «На Білому Черемоші поставили міні-ГЕС. Унаслідок її роботи ріка просто пересохла, а на місці, де ще недавно був невеличкий водоспад, тепер просто вологі камені», – нарікає жителька Верховинського району Ніна Приймак. А тут, окрім екологічних наслідків, ще й соціальні: чимало людей у Карпатах не мають якісної води в криницях, тож використовують лише воду з потоків.
Щонайменше абсурдною видається ідея будівництва електростанцій і з погляду рекреації. Адже будують не будь-де, а на наймальовничіших і найпопулярніших серед туристів територіях – наприклад таких, як Чорний Черемош (найскладніша ріка України для любителів сплавів) і у Верховинському районі, де проходить чимало піших маршрутів, зокрема на найвідоміший в Україні Чорногірський хребет. Як наслідок, регіон, де туризм подекуди є чи не єдиним джерелом доходів, втратить і цю можливість.

Коментар

Міні-ГЕС – це щоденна маленька повінь на альпійських ріках
Швейцарія є однією із провідних країн світу з використання гідроенергетики. 95% її гідрологічного потенціалу вже використовується. Тут є 700 міні-ГЕС, які виробляють лише близько 10% річного обсягу споживання енергії. Про швейцарський досвід ZIKу розповів Дані Гойсера, еколог швейцарського відділення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF).
– Пане Дані, чи сьогодні у Швейцарії будують нові міні-ГЕС?
– Так, через нові федеральні субсидії у нашій країні є безліч нових проектів. Заплановано довести кількість таких станцій до 800. І екологи вже б’ють на сполох. Адже через те, що в річці залишається мало води, руйнується ареал проживання живих істот, змінюється русло ріки, порушується міграція риби.
– Ви вже можете виокремити основні екологічні проблеми, якщо такі виникли через функціонуванням міні-ГЕС на гірських потоках?
– Насамперед рибам просто не вистачає тієї води, що залишилася. Чимало альпійських річок взимку пересихають. Тому водне середовище проживання знищується. Великі альпійські водосховища (греблі) виробляють лише так звану пікову енергію, тому турбіна працює тільки в години пік. Це спричиняє великі коливання рівня води, така собі щоденна повінь, яка завдає шкоди багатьом нашим альпійським річкам. І з кожним роком ця проблема поглиблюється. Ми розуміємо, що існуючих станцій вже не зруйнують, але виступаємо проти будівництва нових. У жодному разі не можна облаштовувати їх на незайманих і первісних річках та ландшафтах. Нові міні-ГЕС можна будувати тільки на водоймах, які вже постраждали. Але це теорія – багато електростанцій у Швейцарії, на жаль, планують на абсолютно диких річках.
– Чи є спосіб зменшити їх негативний вплив на екологію?
– На мою думку, при будівництві нових станцій важливими є кілька чинників. Передусім – регіональне планування. Станції мають бути зосереджені у визначеному річковому басейні. Не по трошки гідроенергії зусюди, а багато у визначеному місці. В такий спосіб можна зберегти те, що ми називаємо незайманою природою, яка ще є у нас, є і у вас. Третина води повинна залишатися в річці! Риба має мати можливість для вільної міграції вгору і вниз за течією.
– Чи можуть міні-ГЕС запобігти повеням у гірських районах?
– Звісно, ні! Це не дає жодного ефекту. Наш досвід показав, що такі станції зовсім не мають впливу на це природне явище.
Автор - Ірина Гищук, газета ZIK