ЗБЕРЕЖЕМО КАРПАТИ ВІД ЗАБУДОВИ ГЕСами! (КАМПАНІЯ ПРОТИ ГЕС В КАРПАТАХ)

понеділок, 2 липня 2012 р.

ГЕС для Закарпаття — не вихід?


foto
Ремонт мереж, енергозберігаючі технології, альтернативні джерела енергії – такі основні напрямки обласної Програми енергобезпеки області.
Енергетична безпека – одна з найважливіших складових національної безпеки. Адже самодостатність в енергоресурсах робить вільнішою не лише країну загалом, а й захищає простих людей, дає їм відчуття стабільності. Втім, якщо розглядати стан справ на Закарпатті, експерти зазначають, що ситуація у нас досить плачевна. Ми не в змозі покрити ті потреби, які є в області, не кажучи вже про введення нових об’єктів. Тож не дивно, що влада серйозно взялася за впровадження обласної Програми енергетичної безпеки. Про це наша розмова із першим заступником голови ОДА Іваном Бушком. 
– Чи справді ситуація в плані енергобезпеки у нас настільки катастрофічна?
– Наведу лише кілька цифр. По-перше: через за­ста­ріле обладнання втрати в мережах у середньому перевищують 12% при допустимій нормі у 4-5%. І платять за ці втрати споживачі. По-друге: крайня застарілість обладнання (як стовпів, так і трансформаторів) ставить під загрозу стабільність функціонування усієї електросистеми області. Будь-які, навіть найнезнач­ні­ші, природні катаклізми мо­­жуть призвести до знеструмлення цілих районів! По-третє: власне виробницт­во заледве перевищує 5% від загального споживання. Якщо врахувати, що інші енергоносії (вугілля, нафта, газ тощо) на Закарпатті не добувають, то стає очевидно, що область знаходиться у повній енергетичній залежності. А що таке енергетична залежність, жителі України ще кілька років тому змогли відчути на собі.
– Крім потреб населення, відповідні електричні потужності необхідні й для підприємств… 
– Вірно. Попит на електроенергію у найближчі десятиліття не просто зростатиме, а збільшиться у кілька разів. Без серйозної модернізації електросистеми краю неможливо говорити про залучення інвесторів, будівництво нових об’єктів і взагалі який-небудь розвиток області. Будь-який комерційний об’єкт потребує такої ж кількості електроенергії, як невелике поселення. Який об’єкт можна ввести, коли сьогодні в деяких селах напруга в мережі не перевищує відмітку у 140 Вольт при необхідних 220?
– Як ситуацію може виправити Програма енергетичної безпеки?
– Це цілий комплекс заходів, де чітко визначено три основні напрямки, за якими треба модернізувати нашу енергосистему. Це реконструкція мереж, розвиток альтернативної електро­енергетики і запровадження енергозберігаючих технологій.
– Чи ефективно і чи взагалі можливо ре­конст­рую­ва­ти старі мережі?
– Це перший крок, який  нам реально під силу зробити вже зараз. Якщо підійти до реконструкції з розумом, можна отримати хороші результати за короткий термін. Приміром, заміна проводів збільшить пропускні можливості електромереж, що дозволить існуючим споживачам отримувати електроенергію у повному обсязі, а також дасть можливість будувати нові об’єкти (як житлові, так і комерційні). Ремонт та заміна трансформаторів, а також правильне перенаправлення навантаження дозволять не тільки збільшити потужність, яка подається, а й зменшити втрати у мережах. А знизити ризики поломок допоможе заміна електроопор із дерев’яних на бетонні, які значно надійніші як при сильному вітрі чи слабких землетрусах, так і при більшості ДТП.
– В області вже кілька років жваво дискутують про доцільність будівництва мережі ГЕС, яка нібито мала б вирішити багато енергетичних проблем… 
– Сьогодні очевидно, що прийнята 4 роки тому резолюція про виділення 330 місць під будівництво міні-ГЕС на Закарпатті втратила свою актуальність. Головне занепокоєння викликають місця під будівництво у верхніх течіях річок, тобто високо в горах. По-перше, у цих місцях не передбачається масове будівництво житлових і комерційних об’єктів, а по-друге, саме ці малопотужні ГЕС можуть нанести  найбільше шкоди екології краю.
– Тобто ГЕС для Закарпаття – не вихід?
– Не зовсім. Оптимальним для області є будівництво міні-ГЕС у середніх течіях річок. По-перше, передгірсь­кі райони більш заселені і, відповідно, потреби в електро­енергії тут значно більші. По-друге, при будівництві міні-ГЕС у середніх течіях інвестор зобов’язаний звести дамби, що вбереже населення від паводків. По-третє, при будівництві дамб і протипаводкових споруд існує можливість провести іригаційні канали для стимулювання розвитку сільського господарства.
– Якщо міні-ГЕС таки будуватимуться в «середніх течіях», чи забезпечить це Закарпаття електроенергією хоча б наполовину? 
– Навіть якщо запустять  міні-ГЕС  у всіх можливих точках, область у кращому випадку зможе довести власне виробництво електроенергії до 20-22%! Тому активно працюємо над розвитком інших видів відновлюваної енергії. Так, зараз розглядають можливість будівництва на Виноградівщині «сонячного поля». Тобто станції сонячних батарей площею 50 га. За умови успішного розвитку цього проекту не виключене створення декількох таких полів.
– Крім сонця, маємо ще й вітер. Але говорять про нестабільність цього джерела енергії, зокрема про непостійність вітрів на Закарпатті….
– Використання енергії вітру доцільне вздовж хребта Карпат, де вітри більш стабільні. Нині у розробці проект­ встановлення каскаду вітрогенераторів, що якраз дозволяє забезпечити достатньою кількістю електроенергії гірсь­кі райони краю. На завершення хотілося б згадати і про економічну складову цього проекту, адже вітро­енергетика на сьогодні – одна з найбільш перспективних та прибуткових галузей. Її розвиток на Закарпатті – ще один крок на шляху перетворення області із дотаційної у фінансового донора.
– «Закарпатка» подавала серію матеріалів про способи економії енергії. Що передбачає Програма в цьому напрямку?  
– Енергозберігаючі технології дозволять змінити структуру споживання на економічно ефективну. Не секрет, що дитячі садочки, школи, ФАПи, амбулаторії не приносять прибутки до бюджетів сіл чи міст. Навпа­ки, вони є об’єктами «навантаження» на бюджет. Тож логічно було б знизити рівень цього навантаження за рахунок зниження виплат за енергоносії. А звільнені потужності перенаправити на комерційні об’єкти. 
– Якісь конкретні кроки в Програмі прописані?
– Звичайно. Від найпрос­тішого – утеплення приміщень (а саме – заміна вікон, утеплення дахів та фасадів) до запровадження сучасних універсальних опалювальних систем, здатних працювати не тільки на газі, а й на більшості видів твердого палива. Наприклад, у гірських негазифікованих районах оптимально використовувати дрова, брикети тощо. В планах і автоматизація опалення (запуск проекту по встановленню GPS-датчиків). Це дозволить виключити «людський фактор», тобто можливість неефективного використання і грабунку. Крім того, така система автоматичного контролю дозволить гарантувати правильні температурні умови перебування дітей у садках і школах, а хворих – у лікувальних закладах.
  Все це поки що на папері. А як щодо реальних дій, досягнень у цьому напрямку?
– Перші результати програми енергозбереження ми мали вже цього опалювального сезону після переходу Закарпаття на автономне теплопостачання. Завдяки цьому нам вдалося суттєво зменшити обсяги використаного газу порівняно з опалювальним сезоном 2010/2011 років.­ Торік вдалося здійснити ремонт систем опалення у 129 закладах освіти, відремонтувати котельні у 176 закладах, дахи – у 21, замінити двері та вікна у 122. Цьогоріч за рахунок Кіотського протоколу і так званих «зелених» інвестицій капітальний ремонт дахів, фасадів, заміна вікон та дверей очікується у 7 закладах освіти та медици­ни. До переліку увійшли навчаль­ні заклади смт Буш­тино Тячівського району, смт Жденієво Воловецького, смт Великий Березний та       с. Ве­ликі Лучки Мукачівського, с. Прибор­жавське Іршавського районів, а також центральна районна лікарня м. Берегово та районна лікарня у м. Виноградів.
Крім того, ми провели пов­не обстеження електро­мереж області, які потребують реконструкції. Очікує­мо, що кінець 2012 року ознаме­нується усуненням 80% недоліків. Тут ідеться про заміну стовпів, трансформаторів тощо. Роботи в окремих населених пунктах у розпалі. І хочу відзначити, що всі завдання, заплановані на перше півріччя, виконані згідно з графіком.
На останок хочу відзначити, що енергетична безпека – це не пусті слова, а реальна програма, без якої область не виживе.
Олександра Машіка, "Закарпатська правда"

Немає коментарів:

Дописати коментар