Україна опинилася на порозі енергетичної кризи: імпортуємо газ, нафту і навіть вугілля. Днями до Іллічівського морського порту прибуває перший танкер з «чорним золотом». З'явилися проблеми і з постачанням електроенергії. З початку року ДТЕК скоротив її експорт на 4,1%, а, починаючи з 1 жовтня, повністю припинив експорт до Білорусії.
Складна ситуація спонукає науковців та експертів до інтенсивного пошуку альтернативних джерел енергії. І одне з них, як стверджують фахівці, бурлить у річках Карпатського регіону. Кореспондент«Вголосу» вирішила розібратися, чи насправді Галичина має у своїх надрах потужний енергопотенціал. І чи не зашкодить будівництво малих ГЕС унікальній західноукраїнській екосистемі?
Західноукраїнські енергетичні лідери
Торік в Україні працювали 84 малих ГЕС потужністю 107 МВт. Виробіток електроенергії склав 260 млн кВТ/год. Протягом наступних 15-ти років, згідно з енергетичною програмою, потужність малих ГЕС планується довести до 1147 МВт, а виробництво електроенергії – до 375 млрд кВТ/год. Вчені вважають, що досягти цього можна завдяки будівництву 600 станцій на західних землях, адже саме тут зосереджено майже 50% від загального потенціалу всіх гідроенергоресурсів країни.
Серед лідерів – Закарпатська, Івано-Франківська та Львівська області, які мають відповідно 16,5%, 10,2% та 6,3% усіх енергозапасів країни. Отож, при певних умовах на цих територіях можна будувати малі ГЕС. І охочі вкладати інвестиції вже є.
З приводу будівництва до Львівської облради неодноразово зверталися інвестори з Німеччини та інших європейських країн. Проте чиновники не квапляться, бо розуміють, що дана тема має підводні камені, а значить потребує серйозного вивчення і публічного обговорення.
Малі ГЕС вигідні
Науковий співробітник, гідролог Володимир Чорний вважає, що будівництво малих ГЕС принесе велику користь західному населенню, бо місцеві бюджети після децентралізації влади отримуватимуть дієву фінансову підтримку.
По-перше, існує так звана ставка збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики. На сьогодні вона становить 6,93 грн за 10 тис. куб. м. пропущеної води через гідротурбіни станції. Якщо цифри перекласти на більш-менш зрозумілу мову, то, наприклад, така мала ГЕС як Новошинська має сплачувати за воду близько 100 тис. грн. податків щороку. Якщо потужності станції будуть більшими, як на Завадській ГЕС, то і податки зростатимуть у геометричній прогресії – до 415 тис. грн на рік.
По-друге, ніхто не скасовував земельний податок. Керівництво малих ГЕС в обов'язковому порядку сплачуватиме гроші за використання земельних ресурсів.
По-третє, будівництво малих ГЕС потягне за собою створення нових робочих місць.
Четверте – вирішить проблему з паводком. П'яте – істотно поліпшить ситуацію з енергопостачанням у віддалених селах, тим самим збільшить їх енергонезалежність. І на цьому, за словами науковця, переваги малих ГЕС не завершуються.
Малі ГЕС не вигідні
Існує закономірність: там де є плюси, знайдеться місце негативу. Для малих ГЕС – це відсутність цивільних рибоходів, що призводить до зникнення унікальних видів риби, осушення річок, збільшення кількості паводків, забруднення прилеглих територій, неестетичний вигляд дериваційних каналів... А якщо на сьогодні одним з найголовніших пріоритетів Галичини є розвиток туристичного бізнесу, то будівництво малих ГЕС може поставити хрест на рекреації.
Еколог Всесвітнього фонду природи (WWF) Анатолій Павелко бачив на власні очі всі малі ГЕС, які наразі працюють або є законсервованими на території Західної України. Захисник природного середовища обурений жахливим станом прилеглих до станцій земель та річок.
Білинська МГЕС у Рахівському районі. Робота станції призвела до зникнення води в потоці Ільмин. Криниці опустошилися. Риба, занесена до Червоної книги, як свідчать рибохоронці, зникла.
Тур'я-Полянська МГЕС у Перечинському районі. Саме тут колись водилася форель струмкова. Сьогодні місцеві жителі вже не пам'ятають як виглядає риба. Для неї, до речі, підприємець створив рибоходи... завузькі. Анатолій Павелко каже, що риба має бути дуже мудрою, аби вижити в таких умовах. Крім того, влітку рибоходи пересихають.
Дзембронянська МГЕС у Верховинському районі. Пороги річки, на якій встановлено станцію є унікальними для сплаву туристів. Тут завжди було людно: приїздили гості з Польщі, Угорщини, Білорусі. Наразі поблизу річки знаходиться іржава труба, яку підприємці називають сучасними технологіями.
Голошинська МГЕС у Верховинському районі. Річка Біла, на якій побудовано малу ГЕС, вважається найгарнішою для спортивного сплаву. А ще тут колись водився дунайський лосось. Сьогодні поруч з сухим руслом працюють потужні екскаватори. Штраф за недбале ставлення до навколишнього середовища не перевищує 120 грн.
І така ситуація, за словами еколога Всесвітнього фонду природи, непоодинока. Майже всюди, де побудовані малі ГЕС, з'являються екологічні проблеми. А якщо на гірських річках додадуться нові станції, то заповідний фонд разом з вимираючими видами флори й фауни може зникнути назавжди.
«Уявімо, що станеться з нашою природою, коли ми в 10 разів збільшимо потужність малих ГЕС! Повірте, це не покриє навіть пікового навантаження на країну, а річки та природу ми загубимо», – каже Анатолій Павелко.
Спочатку – схема, потім – будівництво
Ситуація з будівництвом малих ГЕС нагадує директору ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитру Скрильнікову «золоту лихоманку». Чому така аналогія? Тому що дозволу на зведення малих ГЕС прагнуть отримати чимала кількість інвесторів.
Аби прояснити ситуацію, громадський діяч пропонує представити собі, як мислить інвестор. Спочатку він іде в гори, шукає найвищий перепад, бачить власну економічну вигоду по висотах і водності та прагне скоріше отримати дозвіл на будівництво. Інвестору не важливі рибоходи або сільське населення, яке живе за рахунок туристів. Йому необхідно в найкоротший термін окупити власний бізнес. І тут раптом виявляється, що найвищий перепад знаходиться у заповідній зоні, що поруч з річкою простягнулося село, громада якого постала проти будівництва... Що ж робити?
Дмитро Скрильніков наголошує на тому, що будь-яка гра має відбуватися за чіткими правилами. Спочатку потрібно на державному рівні створити робочу групу, в яку увійдуть науковці, підприємці, екологи, представники громадськості. Після ретельного вивчення та оцінки території вони визначать конкретні місця для можливого будівництва малих ГЕС, пройдуть різні ступені екологічної оцінки запланованих об'єктів, проведуть з громадою інформаційно-роз'яснювальну роботу і тільки після цього затвердять конкретну схему будівництва малих ГЕС. У протилежному випадку матимемо хаос.
«Зелений тариф» або кому потрібні малі ГЕС?
Оцінивши плюси та мінуси даної теми, виникає цілком закономірне питання: кому все це потрібно? Відповідь зашифровано у «зеленому тарифі», по якому держава купує електроенергію, що виробляється за допомогою сонця, вітру, води.
Розмір «зеленого тарифу» затверджується постановами Національної комісії з регулювання електроенергії щомісяця. Так, у вересні поточного року «зелений тариф» для малих ГЕС становить 88,08 коп. за КВт-год. Якщо порівняти його з цінами на електроенергію для населення, що коливаються від 21 до 37 коп. за КВт-год, то говорити про дієву економію для країни не доводиться, бо в економічному плані розрив величезний.
Отож, можна зробити висновок: якби держава не давала гарантій на викуп всієї електроенергії по «зеленому тарифу», хто б її купував?.. Йдеться про надзвичайно прибутковий бізнес.
Компроміс
Коли у справі фігурують дві, три або більше зацікавлених сторін, важливо знайти компроміс. Еколог Володимир Чорний бачить його у розробці одного чи двох пілотних проектів будівництва малих ГЕС для Львівщини. Один з них науковий співробітник пропонує впровадити на річці Стрий в селі Верхнє Синьовидне. Фінансування проекту готова взяти на себе обласна рада. Проте депутати наголошують на тому, що пілот має бути сучасним, модерним, екологічно безпечним, плюс – погодженим з громадою. Чекаймо…
Тетяна Зеленська, «Вголос»
http://vgolos.com.ua/articles/budivnytstvo_malyh_ges_na_galychyni__proval_chy_uspih_160494.html
Немає коментарів:
Дописати коментар