"Після греблі — тільки каміння"

 

Олег ЛИСТОПАД

вчора

Не маючи змоги нереститися, частина риби загинула від розриву черевної порожнини. Решту почавила своїми колесами важка техніка. Ця трагедія сталася цієї весни на річці Ріка у Закарпатті. Там уже давно будують малу ГЕС. Споруджена поперек усього русла гребля переділила річку на дві частини. Жодних рибопропускних споруд — ні тимчасових, ні постійних — не збудовано. Воду згори вниз пропускає шлюз. Вузький прохід та напір води створює бурхливу течію. Коропові види риби, зокрема і червонокнижні, які з річки Тиса впродовж квітня-травня йшли на нерест у верхів'я Ріки, зупинялися під греблею і не могли плисти далі. Відкритий шлюз, із якого вода йшла бурхливим потоком, відлякував рибу. Тисячі особин крутилися під греблею і гинули, гинули, гинули.

Свідками цього стали жителі сіл Нижній Бистрий, Березово і Горінчово Хустського району, які голіруч ловили ще живу рибу та сачками виловлювали мертву. Якщо горе-будівельників не зупинити, то буквально за кілька років десятки видів риби зникнуть і в самій Ріці, й у Тисі, в яку вона впадає.

Науковці шоковані

Ріка — один із найбагатших карпатських водотоків. Тут живе 20 видів риб, 10 з яких занесено до Червоної книги України. Це і лососеві (форель струмкова, лосось дунайський), і велика група коропових (підуст, марени, яльці, пічкурі). Мігрувати вгору-вниз течією Ріки для них — питання життя і смерті. Але і проектанти, і будівельники ГЕС на Ріці на потреби риби фактично наплювали. Це випливає з висновків як Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук, так й Інституту зоології Національної академії наук та експертів-екологів з Форуму екологічного порятунку Закарпаття. Зрозуміло й те, що оцінку впливу на довкілля проекту ГЕС провели неякісно.

Від прокуратури, Мінприроди, облдержадміністрації, облархбудінспекції у відповідь на звернення експертів та активістів громадської ради при Закарпатській ОДА — лише відписки.

А ще в малих ГЕС є й активні лобісти, які хочуть забудувати, зарегулювати практично всі карпатські річки.

Так, Закарпатська облрада мріє побудувати в області 360 міні-ГЕС! Зокрема — на території заказників і заповідних урочищ. А заохочують місцевих депутатів до таких диких планів депутати народні — з Верховної Ради. Ті, що затвердили так званий зелений тариф. Цей тариф дає фантастичні надбавки за вироблені на таких станціях кіловати, тобто передбачає надприбутки для тих, хто вироблятиме енергію на цих убивчих ГЕС. Причому утворюватимуться такі надприбутки завдяки витягнутим із наших з вами кишень (докладніше — у статті «Кому вигідні екокіловати?», «УК», 26 червня 2015).

Обирають місця для малих ГЕС без урахування екологічних характеристик річок, проекти розробляють без попередніх екологічних, гідробіологічних та іхтіологічних оцінок впливу на довкілля. Будують поспіхом, з порушеннями та відхиленнями від проектів.

Проблему загострює Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», за яким оцінює проекти будівництва об'єктів, що мають IV і V категорії складності (до них належать малі та міні-ГЕС) та споруджуються за допомогою приватних коштів, експертна організація недержавної форми власності. Тобто не Мінприроди, а приватні структури, які отримують ліцензії від… Міністерства регіонального розвитку. Результати такої політики й бачимо, зокрема на прикладі екологічного дослідження проекту рибопропускної споруди та всієї греблі ГЕС на Ріці.

Потрібні експертизи й зміни до законів

— На території Закарпаття вже діють три новозбудовані міні-ГЕС дериваційного типу (річку заганяють у трубу, і на чималій протяжності русло залишається майже сухим), — говорить президент громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич. — Це Білинська міні-ГЕС у Рахівському районі, Краснянська у Тячівському та Тур'я-Полянська у Перечинському. Усі побудовані на малих річках й усі спричинили практично повне зникнення риби, зокрема й червонокнижних видів, у цих водотоках. Білинська міні-ГЕС не має підпірної греблі, водозабір не оснащено рибозахисними спорудами. Тож у трубу, якою вода подається на турбіну, потрапляють і турбіною перемелюються всі водні мешканці, зокрема мальки. Краснянська й Тур'я-Полянська — з греблями, які фізично розділяють річку навпіл. Після цих гребель води в річці немає, лише купи каміння. Тільки через 50–100 м вода з'являється слабким струмком. На Краснянській ГЕС рибоходу немає, а на Тур'я-Полянській його побудували лише через півтора року після введення її в експлуатацію, та й то під тиском громадськості. Створені підпірною греблею водосховища в гірських річках Красна та Шипот повністю змінили їхній гідрологічний режим: там зникли форель і харіус європейський, натомість з'явились види, не притаманні гірським річкам, наприклад чебачок амурський.

Громадськість звернулася до Прем'єр-міністра  Арсенія Яценюка з проханням провести інспекторські перевірки всіма дотичними до цього питання інстанціями щодо відповідності проекту будівництва ГЕС на Ріці та припинити екологічно небезпечну діяльність забудовника.

Також екологи просять голову профільного комітету Верховної Ради Миколу Томенка ініціювати зміни у законодавстві, які відкоригують «зелені тарифи» малих та міні-ГЕС. Просять вони і прискорити ухвалення закону про оцінку впливу на довкілля та законодавчо затвердити критерії визначення особливо цінних річкових ділянок, на яких будівництво будь-яких гідротехнічних споруд буде заборонено.

Науковці й громадськість навіть  розробили такі критерії і створили карту річок, які цим критеріям відповідають. Залишилося тільки закріпити їх у законах і відповідних документах уряду й винести межі особливо цінних річок у натуру.

Ми ж радимо екологам і народним депутатам узяти на озброєння досвід США, де ще в минулому столітті Конгрес ухвалив акт про дикі й мальовничі річки. Їх вирішили охороняти саме через те, що вони — дикі й мальовничі!

ВІД РЕДАКЦІЇ

На різних етапах планування, проектування та виготовлення дозвільної документації в Українських Карпатах перебувають понад 500 малих ГЕС: 360 в Закарпатській області, понад 100 — в Івано-Франківській, по кілька десятків — у Львівській та Чернівецькій.

Такі будівництва загрожують не лише зникненням риби, а й руйнуванням традиційного устрою життя місцевих громад та можливості розвитку туризму. Так, конфлікт на території Бистрецької сільради Верховинського району Івано-Франківської області між місцевими жителями та інвесторами, що планували будівництво ГЕС, був спричинений серед іншого тим, що селяни вважали ГЕС загрозою для туризму.

Масштабні плани будівництва малих ГЕС в Українських Карпатах становлять загрозу для розвитку і водного туризму, адже Прут, Черемош, Стрий та інші річки регіону — основа для гірського сплавного туризму й в Україні, вони приваблюють туристів із Європи.

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/pislya-grebli-tilki-kaminnya/p/

 

На Буковині пропонують заборонити будівництво мініГЕС

Круглий стіл, присвячений проблемам малої гідроенергетики та питанню доцільності будівництва малих ГЕС у Карпатах проведено сьогодні, 15 липня, в обласній державній адміністрації.

Участь у заході взяли представники влади та екологічних громадських організацій краю, науковці.

Під час обговорення йшлося про те, що будівництво мініГЕС має і позитивні аспекти: забезпечення робочими місцями у гірських населених пунктах, забезпечення додатковою електричною енергією в контексті стратегічного завдання позбавлення залежності від російського газу.

Повідомлено, що в області наразі будується одна міні-ГЕС у Сараті та діє міні-ГЕС у Яблуниці (на фото).

- Постановою Кабінету Міністрів України затверджено чіткий перелік об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, до якого відносяться гідроелектростанції на річках незалежно від їх потужності, включаючи малі гідроелектростанції, - розповів директор департаменту екології та туризму ОДА Ярослав Когутяк. - Нині мініГЕС будуються напівлегально — власники отримують землю, але повноцінне обговорення не проводиться, проекти не прохлжять екологічну експертизу.

У ході розмови було порушено питання негативного впливу спорудження малих гідроелектростанцій на екосистеми річок, рослинний та тваринний світ та впливу зміни ландшафту та гідрологічного режиму на розвиток туристичного бізнесу.

Насамкінець учасники зустрічі дійшли згоди щодо необхідності впровадження мораторію на будівництво об’єктів малої гідроенергетики на гірських ріках краю. 

http://molbuk.ua/chernovtsy_news/95101-na-bukovyni-proponuyut-zaboronyty-budivnyctvo-miniges.html

В Львівській області 13 ділянок під ГЕС розташовані на особливо цінних річкових ділянках

09 July 2015    

29 червня 2015 року у Львівській облдержадміністрації відбулася нарада щодо будівництва на території області малих, міні та мікро ГЕС. Свої думки і бачення питання представили представники влади, підприємці, екологи і туристи.

Позитивом зустрічі було те,  що обласна влада вперше представила схему розміщення малих, міні та мікро ГЕС. В обговорення взяли участь не тільки зацікавлені представники бізнесу і влади, але і науковці, представники екологічної громадськості, туристичної та рибальської спільнот. Істотним недоліком була відсутність конкретних параметрів окремих проектів, а також відсутність будь-якої екологічної та господарської оцінки схеми. На нараді були представлені загальні підходи до гідроенергетики і охорони річок усіх зацікавлених сторін.

Екологи, науковці-природничники, туристи і рибалки заявили про те, що розвиток гідроенергетики повинен засновуватись на принципах всебічної охорони особливо цінних річкових ділянок (ОЦРД) і планування гідроенергетичних об'єктів за їх межами. Але, поки що, місцева влада не бере до уваги такі екологічні критерії. Карти ОЦРД Львівської області на основі місць існування цінних видів риб та розташування річних ділянок в межах природно-заповідних територій були підготовлені WWF в Україні.

Анатолій Павелко, спеціаліст з питань збереження річок і гідроенергетики Всесвітнього фонду природи WWF в Україні каже: «Загалом під гідроенергетичні об'єкти було оголошено 33 ділянки. На жаль, ми не побачили комплексної кумулятивної оцінки впливу проектів на довкілля, та й економічних аргументів сильно бракувало. Спираючись на наявні дані, ми можемо у подальшому розглядати як припустиме будівництво об'єктів малої гідроенергетики на  штучних водотоках, а на річках – тільки за межами особливо цінних річкових ділянок. Таких об'єктів ми нарахували 20».

Річки Стрий, Опір та їх гірські притоки, річка Дністер та річка Стривігор (Стрв'яж) належать до особливо цінних річкових ділянок. Згідно схеми обласної влади на них розташовано 13 ділянок для ГЕС. Екологи наполягають, що ці ріки повинні бути виключені з планів гідроенергетичного будівництва: частково вони знаходиться в межах природно-заповідних територій, всі є оселищами реофільних риб, що включені до Червоної книги України. Перекриття цих річок греблями, забір води у дериваційні системи – труби і канали, встановлення турбін може призвести до цілковитого знищення згаданих видів. Ці річки потрібно зберегти у природному стані.  

«Ми плануємо дослідити всі запропоновані ділянки, щоб мати інформацію про їх цінність і можливості будівництва ГЕС. Всесвітній фонд природи WWF в Україні вже незабаром розпочне повідомляти громадськість про отримані результати. Не пропустіть!», - додає Анатолій Павелко.

© WWF-DCP Збільшити зображення

Карта особливо цінних річкових ділянок Львівської області на основі розташування у межах природно-заповідних територій (підготовлена WWF в Україні).

© WWF-DCP Збільшити зображення

© Lviv oblast authority Збільшити зображення

Посилання за темою

• Робота WWF в Україні з охорони річок від незаконної забудови ГЕСами
• Будівництво незаконних ГЕС має бути негайно зупинене!
• Позиція WWF в Україні щодо розвитку малої гідроенергетики у країні

- See more at: http://wwf.panda.org/uk/news_ukr/wwf_news_ukr/?249042%2FSmallhydro-in-Lviv-region#sthash.ZPChyVTL.dpuf

Під час будівництва Теребле-Ріцької ГЕС загинули люди

Вночі у власних ліжках... Вони і не передбачали лиха

Гребля Теребле-Ріцької гідроелектростанції, що в долині річки Теребля в Хустському районі, – частина наймасштабнішого будівельного проекту, будь-коли реалізованого на теренах Закарпаття.

 Сьогодні плесо цього водосховища є одним із найцікавіших та найпривабливіших об'єктів для мандрівників та туристів. Ще б пак! Водна гладь площею майже 2 квадратних кілометри, оточена з усіх боків грядою гір, вершечки яких відбиваються у дзеркалі води – захоплююче видовище! Проте, як свідчить історія, будь-які втручання людини в природу, як і створення масштабних рукотворних об'єктів, не минає без сліду.

   Ця розповідь ґрунтується на унікальних спогадах безпосереднього учасника тих подій і дає можливість нашим читачам зазирнути у час, коли будувалася гребля. Стаття місить матеріали спогадів Василя Смаги та ілюстрована фотографіями, зробленими ним особисто.

   Мій дід, Василь Михайлович СМАГА, із 1953 року працював на будівництві   Теребле-Ріцької  ГЕС. Спершу виконробом на річці Тереблі, а після введення станції в експлуатацію – начальником Закарпатської ГЕС. До цього у 1951 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ) за спеціальністю «будівництво мостів та тунелів», а опісля набував досвіду на будівництві тунелів поблизу озера Севан у Вірменії.

Проект з відстрочкою на 26 років

   Теребле-Ріцька гідроелектростанція будувалася в 50-х роках ХХ ст. у долинах рік Теребля та Ріка Хустського району. При проектуванні ГЕС використали ту особливість, що рівень Тереблі у середній течії вищий за рівень Ріки у суміжній долині на 210 метрів. Відтак, можна було застосувати гравітаційну складову енергії потоків Тереблі, подаючи її воду крізь тунель, пробитий у хребті Бовцарський Верх, на гідротурбіни, встановлені у долині Ріки.

   Сам проект ГЕС для Тереблі та Ріки розробив ще в часи Першої Чехословацької республіки чеський інженер Кріжка (Križka). Можливість реалізації його задуму розглядалася на нараді керівництва Підкарпатської Русі з енергетиками в Ужгороді у червні 1923-го. Будівництво потребувало інвестицій у розмірі близько 200 млн чеських корун. Сума чималенька! Тому надали перевагу спорудженню електростанції поблизу Ужгорода зі значно скромнішими витратами  – усього 27 млн корун.

  Втілення проекту «Теребля-Ріка» перенесли на час, коли зросте потреба в електроенергії. Однак політичні зміни на мапі Європи та війна внесли свої корективи. Будівництво ГЕС розпочалося аж у 1949 році. Кошти для спорудження гідроелектростанції на Закарпатті СРСР отримав завдяки репарації від Фінляндії як союзника переможеної Німеччини. Цікаво, що частина матеріалів (металеві труби для трубопроводу) та обладнання (турбіни «Френсіс», системи контролю тощо) також мають фінське або шведське походження та безперебійно експлуатуються вже понад 60 років… Показово також, що довоєнний проект Кріжки втілили радянські інженери майже без змін.

 Греблю спорудили в долині Тереблі вище села Вільшани, а саму ГЕС звели у долині Ріки, у селі Нижньому Бистрому на Хустщині. Завдяки специфіці самої конструкції створювався напір води потужністю понад 20 атмосфер. На той час це був унікальний для Європи проект, за яким станція мала потужність 27 тисяч кВт. Перший промисловий струм завдяки цій найбільшій Закарпатській ГЕС отримали у 1956 році.

   Робочі будні, побут та розваги

   Роботи з будівництва греблі розпочалися у 1950 році. Робітників на будівництво набирали із населення навколишніх сіл. Їх привозили в пасажирських вагонах вузькоколійкою або ж вантажівками. Інженерно-технічний персонал здебільшого  формувався із українців Львівської і Закарпатської областей.

   Василь Михайлович, мій дідусь, згадував, як вперше приїхав із дружиною та дворічною донькою до Хуста рано-вранці у травні 1953 року. Вони стали свідками унікального природного феномену: на вулиці – сонце, дерева квітнули, а на них… сніг, і температура повітря – 10 градусів морозу! Прибувши до Вільшан, оселилися у двокімнатній квартирі на другому поверсі цегляного будинку. Його дружина і моя бабуся Анастасія працювала інженером у будівельній конторі. Зарплати двох молодих спеціалістів вистачало, щоб утримувати няньку, яка доглядала за дітьми. Це була лагідна і доброї вдачі одиначка Ганна Вовчок із Нижнього Бистрого.

   Помешкання будівельників облаштували на лівому березі Тереблі, а також на Ріці. Оселі для інженерів були цегляними, двоповерховими, з пічним опаленням, внутрішнім водогоном та каналізацією. Вода – джерельна й із водозабору в горах подавалася до будинків самопливом. Також у селищі Вільшани у той період звели середню школу, дитячий садок, лікарню. Робітники проживали у гуртожитках барачного типу, а влітку –  у військових наметах та колибах.

   Віддаленість від Хуста (до 40 км) і сніжні замети взимку змушували жителів селища шукати різноманітні способи, як організувати своє дозвілля. У клубі були бібліотека і кінозал. Тричі на тиждень – у середу, п'ятницю і неділю – показували кінофільми. З концертами та виставами приїздили колективи обласної філармонії та Закарпатського обласного драматичного театру. Діяли хоровий та шаховий гуртки, духовий оркестр. Проводилися змагання з шахів, шашок, а в теплу пору року – з краглів (городків). Влітку у вихідні дні люди цілими сім'ями сідали у пасажирські вагони вузькоколійки і їхали до села Драгова на буркути (мінеральні джерела).

   У ті часи керівники відпочивали разом із робітниками, розмежування за соціальним статусом не було. Влітку ходили по ягоди, гриби, рибалили в гірських потоках форель. Оскільки переважно це була молодь, до розваги не обходилися без алкоголю і солодощів. Проте п'янок і гармидеру не було. Батьки ж завжди були поруч з дітьми.

   Моя мати, яка народилася у Вільшанах, пам'ятає чиcту джерельну воду, яку можна було пити з кожного потічка, рибу та раків, яких повно водилося у гірських річках, розсипи ягід обабіч дороги. Взимку снігові замети були такі, що розчищені дороги скидалися на тунелі. Так, коли моя бабуся у 1958 році народила сина у пологовому будинку Хуста, додому у Вільшани вона добиралася у кабіні вантажівки –  40 км майже півдоби! А попереду машини повільно їхав бульдозер і розчищав глибокі замети…

Втручання в природу не минає без сліду

   Греблю зводили з однією, найважливішою умовою: запобігти просоченню води з водосховища через основу греблі до берегів. Спочатку будували ліву її частину з донними отворами. Роботи з бетонування секцій греблі, прокладки тунелю проводилися цілодобово. Під час будівництва русло річки відводили у правий бік за допомогою дерев'яного пристрою, заповненого камінням. Коли ж спорудили лівий бік заввишки 10 м і встановили затвори в донних отворах (у разі необхідності через них спускалася вода з водосховища і водночас виносився намул, що накопичився перед греблею), річку перевели вліво. Бетонували і зводили греблю, коли рівень води в річці був мінімальним, - упродовж червня-серпня. За проектом, гідротехнічна споруда могла витримати землетруси аж до 7 балів за шкалою Ріхтера.

   У результаті будівництва греблі утворилося водосховище. Під воду мали потрапити понад 160 дворів у Вільшанах, хутори Бовцар та Крисове, вільшанська церква та  кладовище. Відселеним місцевим мешканцям оплачували спорудження житла будь-де на Закарпаття. Крім того, будівлі у селі залишалися у власності вільшанців і їх безкоштовно вивозили на місце нового проживання людей.

  Кладовище пересунули вище рівня греблі. Церкву також розібрали та перенесли. Та навіть попри всі проведені заходи, втручання людини у природи іноді приводило до трагічних наслідків. Так, однієї ночі неподалік Вільшан стався зсув, який поховав декілька сільських хат. Загинули люди…

  Гірські породи Карпат у районі будівництва нестійкі, тому вода безперервно просочувалася в тунель і стікала зі стелі. Робітникам постійно доводилося у воді до і вище колін. При вході в тунель їм видавали 50 грамів спирту. Через зсуви порід та обвали тунелю тут траплялися нещасні випадки.

  В цілому ж, робітники, які працювали в надзвичайно складних умовах, та інженери, котрі спроектували та забезпечили зведення цієї унікальної споруди, провели титанічну роботу. У наш час увага громадськості знову прикута до цього об'єкту, люди дискутують про екологічну та сейсмічну безпеку ГЕС.

   Так само активно обговорюється можливість і доцільність спорудження нових (щоправда, «міні») ГЕС на річках Карпат. Але ці питання варто залишити на розгляд компетентним експертам. Наразі ми спробували бодай зазирнути крізь час в історію будівництва Теребле-Ріцької ГЕС, яка донині працює, дає струм та є одним із найцікавіших об'єктів для мандрівників.

 http://karpatnews.in.ua/news/102705-pid-chas-budivnytstva-tereble-ritskoi-hes-zahynuly-liudy.htm#sthash.pfL7QQ0d.dpuf